Як утворюється пептид: твердофазний синтез крок за кроком

Майже всі короткі й середні пептиди сьогодні отримують одним і тим самим способом — твердофазним синтезом, відомим за англійською абревіатурою SPPS (solid-phase peptide synthesis). Метод 1963 року опублікував американський хімік Роберт Брюс Меррифілд, а 1984 року він отримав за нього Нобелівську премію з хімії.
Ідея: ланцюг, прикріплений до гранули
До Меррифілда пептиди синтезували в розчині. Після кожного додавання амінокислоти продукт доводилося виділяти й очищати, тож синтез довшого ланцюга міг тривати місяцями.
Ідея Меррифілда полягала в тому, щоб прикріпити першу амінокислоту до дрібних нерозчинних гранул полімерної смоли, а далі нарощувати ланцюг на гранулі. Реагенти додають у надлишку, а те, що не прореагувало, просто відмивають. Продукт увесь час залишається на смолі, тож виділяти його після кожного кроку вже не потрібно.
Цікаво, що хімічний синтез іде в протилежному напрямку, ніж природний. У клітині рибосома будує ланцюг від N-кінця до C-кінця, а SPPS починає з C-кінця: перша амінокислота на смолі — остання в послідовності.
Один цикл синтезу
Сьогодні найчастіше використовують так звану Fmoc-хімію. Кожна нова амінокислота надходить із тимчасовим захистом аміногрупи (Fmoc), щоб не реагувати сама із собою. Бічні ланцюги мають стійкіші захисні групи, які залишаються до кінця синтезу. Один цикл виглядає так:
- Зняття захисту: слабка основа, найчастіше піперидин, видаляє Fmoc-групу з кінця ланцюга на смолі, і аміногрупа стає вільною.
- Промивання: надлишок реагентів відмивають розчинником.
- Приєднання: наступну амінокислоту, активовану спеціальним реагентом, додають у надлишку, і вона утворює новий пептидний зв’язок.
- Повторне промивання, а потім наступний цикл.
Для пептиду з тридцяти амінокислот цей цикл повторюють двадцять дев’ять разів. Сьогодні це роблять автоматичні синтезатори — у кількостях від кількох міліграмів до кількох кілограмів.
Чому кожен крок має вдаватися майже бездоганно
Один наочний розрахунок показує, наскільки безжальний цей метод. Якщо кожне приєднання вдається для 99 % ланцюгів, то після 29 приєднань повну довжину матимуть близько 75 % ланцюгів. Якщо воно вдається для 98 %, повної довжини залишається лише близько 56 %. Решта — це ланцюги, яким чогось бракує.
Звідси й беруться типові домішки неочищеного пептиду:
- Делеційні послідовності: ланцюги, яким бракує однієї амінокислоти, бо одне приєднання не вдалося.
- Укорочені ланцюги: ланцюги, що перестали рости десь на півдорозі.
- Залишки захисних груп, які наприкінці не були повністю видалені.
- Рацемізація: частина амінокислот переходить із природної L-форми в її дзеркальне відображення, D-форму.
- Побічні реакції окремих амінокислот, наприклад аспарагінової кислоти.
Ці домішки хімічно дуже подібні до потрібного пептиду. Їх не видно ні неозброєним оком, ні на вагах — лише за допомогою якісної аналітики.
Відщеплення, очищення і сушіння
Наприкінці синтезу сильна кислота — трифтороцтова кислота (TFA) — водночас відщеплює пептид від смоли і знімає захисні групи з бічних ланцюгів. Неочищений пептид осаджують, а потім очищують препаративною HPLC-хроматографією: суміш проходить крізь колонку, ланцюги розділяються, а збирають лише фракції з достатньо чистим продуктом. Ці фракції об’єднують і ліофілізують.
Після очищення в присутності TFA пептид найчастіше перебуває у формі трифторацетатної солі. Цю сіль часто замінюють ацетатом, і тому в назвах пептидів ви бачите доповнення «ацетат». Це не інша речовина, а інший супутник (протиіон) того самого пептидного ланцюга.
Що це означає для вас
Синтез пояснює, чому якість пептиду неможливо оцінити на вигляд. Ланцюг, якому бракує однієї амінокислоти, і справжній пептид виглядають однаково — як білий порошок. Різницю показують HPLC, що вимірює, скільки є основного ланцюга порівняно з іншими, і мас-спектрометрія, яка підтверджує, що основний ланцюг має точну масу.
Переглянути каталог